Дичко́, -ка́, м. Дикій конь. Тут сього дичка, то було встаровину!
Ді́вчище, -щі, ж. Ув. отъ дівка.
Жу́рний, -а, -е. Печальный. Вона не сердита, а така вона журна. Сама вона журна дуже, а Катрю вговоряє: «Не печалься».
Заверю́ха, -хи и пр = завірюха и пр.
Завони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Заводяться, провоняться. Коза... здохла. А іди та облупи, щоб не завонилася.
З'єґо́вдуватися, -дуюся, -єшся, гл. Стираться.
Колотниця, -ці, ж. Сварливая женщина, заводящая ссоры.
Наздобува́ти, -ва́ю, -єш, гл. Достать, добыть во множествѣ.
Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Онилка кинулась до мене опукою. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Впала опукою. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ.
Перегрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. перегріти, -рію, -єш, гл. Обогрѣвать, обогрѣть. Були б померзли, коли б не перегріла нас добра людина. Приходим додому вже й пізненько, нераненько: «Ой одчини, дівчино, перегріти серденько.