Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Будівничий, -чого, м. Строитель, архитекторъ. К. МБ. XII. 268. Котрий син казав, жеби були з дуба будинки, то був будівничий. Гн. II. 149. Занедбали будівничі простий камінь у будівлі. К. Псал. 270.
Вертиголов, -ва, м., вертиголова, -ви, об. Тотъ, кто имѣетъ привычку крутить головой. Вх. Зн. 6.
Гласити, -шу, -сиш, гл. Возглашать. Слава в вишніх Богу, ангели гласять. Чуб. ІІІ. 341.
Ґаджє́ло, -ла, с. Кубарь, волчокъ. Вх. Зн. 13.
Заголоси́ти, -шу́, -сиш, гл. Громко заплакать съ причитаніями. Єв. Мр. IX. 24. Прийшла його мила, китайку одкрила, китайку одкрила та й заголосила. Мет. 104.
Накітча́, -ча́ти, с. Обыкн. во мн. ч.: накітча́та. Ягнята вообще, а спеціально — ягнята, родившіеся поздно, послѣ подсчета приплода. Так як найдуться в шматках вівці такі ще, що котяться після щоту їх (їх бува мало), то ягнята ті звуть накітчата або цур-пеки. О. 1862. V. Кухар. 33.
Перечесати, -ся. Cм. перечісувати, -ся.
Розчухувати, -хую, -єш, сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91.
Сміх, -ху, м. 1) Смѣхъ, хохотъ. Кому горе, людям сміх. Ном. 2) Посмѣшище. Ой не смійся, дівчинонько, сама сміхом будеш. Мет. 86. 3) на сміх підіймати. Подымать на смѣхъ, насмѣхаться. Безпечне по долині роз'їзжджає, бусурманів на сміх підіймає. Макс. на сміх сказати. Сказать въ шутку. Я на сміх сказала, а він і повірив. сміхи збити з чо́го. Насміяться надъ чѣмъ. Буду тя карати, а чого ти сміхи збила із моєї хати? Гол. І. 79. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 62. Ум. смішок. Федьк. І. 119.
Уколисувати, -сую, -єш, сов. в. уколисати, -шу, -шеш, гл. Убаюкивать, убаюкать въ люлькѣ. В колисанонці Боже дитя, колисала го Божая Мати, уколисала, твердо заснула. Гол. IV. 22.