Головина, -ни, ж. = голова. Порубали Ігнаткові усю головину.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Запереза́ти, -ся. Cм. заперізувати, -ся.
Ма́ліч, -чі, ж. Мелочь, все маленькое, мелкое.
На́гло нар. 1) Скоро, быстро. 2) Внезапно. Бодай нагло зслиз. нагло вме́рти. Скоропостижно умереть. Ум. нагле́нько. Дякуємо попонькові: нагленько нас одправив.
Незлічений, -а, -е. Безчисленный, несмѣтный. Кихва незлічені гроші має.
Обруб, -ба, м.
1) Отдѣльный кусокъ земли, участокъ. Моя земля в однім обрубі.
2) Въ водяной мельницѣ: небольшая возвышенность на поду, на которой лежать жернова.
Писк, -ку, м.
1) Пискъ. Ні писку, ні виску.
2) = писок 1. З свинячим писком та в пшенишне тісто. Як шарнула хруща в писк, аж роскинув крила.
Трюхи меж. = трюх-трюх! Народ біг навзаводи, а инший трюхи.
Шквара, -ри, ж.
1) Зной. Cм. сквар.
2) = шкварка? Приїздить чорт, а він і давай проситись: «Одпусти, каже, мене (з пекла), а за службу дай мені мішок тії шквари, що у казанах (де грішники) шквариться».