Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Воєвода, -ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду.
До́хтор, -ра, м. Докторъ, врачъ. Добривечір, путе дохтор, я то з жінкою приїхав; сорок рублів положу, викуруй мі, я тя прошу.
Забуза́нити, -ню, -ниш, гл. Заговорить, попести (чепуху)? Вона йому нісенітницю як забузанила, то він і рукою махнув.
Засвіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Межи двома світлоньками там рано засвітало.
Обсуватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обсунутися, -нуся, -нешся, гл. Осовываться, осунуться, обвалиться.
Перехресний, -а, -е. Перекрестный. Приїздить на перехресну дорогу, аж там стовп стоїть. Вийшли на степ і стали на перехреснім шляху. перехресне вікно. Въ боковой сторонѣ крыши гуцульской хаты: маленькое окошечко въ формѣ креста, безъ стекла, для выхода дыма.
Ракло, -ла, м. Босякъ. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться.
Ройовий, -а, -е. Принадлежащій рою, т. е. восковой (о свѣчѣ)? Над миленьков, над молоденьков ройова свічка горить.
Сапета, -ти, ж. = сапет. Ум. сапетка.
