Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прогорниця

Прогорниця, -ці, ж. Круглая дыра въ центрѣ верхняго жернова ручной мельницы. Шух. І. 104, 106.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 462.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГОРНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРОГОРНИЦЯ"
Воларити, -рю, -риш, гл. Быть пастухомъ воловъ. Вх. Зн. 7.
Запа́рити, -ся. Cм. запарювати, -ся.
Нарамі́нник, -ка, м. Наплечникъ.
Неодмовно нар. Безотговорочно.
Непряха, -хи, ж. Неумѣющая или не желающая прясть. Була собі непряха і недбаха. Рудч. Ск. І. 176.
Поприпускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и припустити, но во множествѣ.
Роскинути, -ся. Cм. роскидати, -ся.
Ручник, -ка, м. 1) = рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. І. 161, 162.
Слідок, -дка, м. Ум. отъ слід.
Стріл, -лу, м. Выстрѣлъ. За їдним стрілом убив дві качки. Н. Вол. у. Велів гармати нарихтувати, на Вирвингород стріли спускати. АД. I. 19.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРОГОРНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.