Апо́стол, -ла, м. 1) Апостолъ, одинъ изъ двѣнадцати учениковъ Христовыхъ. Учеників назвав апостолами. І посходились апостоли до Ісуса. Подибує він раз янгола, ци апостола. 2) Учитель, провозвѣстникъ истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. 3) Книга дѣяній и посланій св. апостоловъ. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм Євангелію, Апостола і Псалтирь.
Джгут, -та́, м. 1) Платокъ или что нибудь другое свернутое на подобіе веревки, жгутъ. 2) Родъ игры въ карты. Гуляти у джгута. Ум. Джгуто́к.
Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити.Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде.
За́рубка, -ки, ж. Зарубка, насѣчка. , стр. 300, № 348. Ум. за́рубочка.
Маго́ник, -ка, м. Раст. Ledum palustre.
Невістчаний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба.
Побезглуздіти, -дію, -єш, гл. Подурѣть, обезумѣть (о многихъ).
Росплоджувати, -джую, -єш, сов. в. росплоди́ти, -джу́, -диш, гл. Расплаживать, расплодить, развести. Нігде сісти, гнізда звити, малих дітей росплодити. В чужій кошарі овець не росплодиш.
Свист, -ту, м. 1) Свистъ. (Змій) своїм свистом за 40 верстов людей побивав. Коли вже ви перестанете того свисту? 3) піти у свист. Сбѣжать, пойти въ бѣга. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. 3) = цвист.
Царіградський, -а, -е. 1) Константинопольскій.
2) — ка лоза. Раст. Elaeagnus hortensis L.