Закива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Закивать. 2) п'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. 3) п'ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.
Картниця, -ці, ж. Картежница.
Мете́ць, -тця, м. Проворный, мастеръ, мастакъ.
Перегарчати, -чу, -чиш, гл. Прекратить ворчанье (о собакѣ).
Повилітати, -таємо, -єте, гл. Вылетѣть (о многихъ). Гляньте, вже й ластів'ята повилітали. Чоловік стукнув обухом, клиння повилітало, а обаполки так і збіглись докупи.
Повшонок, -нка, м. Маленькій мальчикъ.
Покреплювати, -люю, -єш, гл. = покріпляти. Дух козацький покреплює самими щілками.
Продихатися, -хаюся, -єшся, гл. Отдышаться, освѣжиться, дыша чистымъ воздухомъ. Збіраються в Дорньах, хто пішки, хто возком, продихатись в гаях, бо день був дуже шпаркий.
Рунце, -ця, с. Ум. отъ руно.
Сповенити, -ню́, -ниш, гл. Наполнить, напитать (жидкостью). Ти своєв сиров кровєв землю сповенила.