Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бождеревок, -вка, м. Раст. Hypericum perforatum. Лв. 99.
Вибиванка, -ки ж = вибійка. Желех.
Запові́т, -ту, м. Завѣтъ, завѣщаніе. Шевч. 666.́
Наскось нар. Наискось. О. 1861. XI. Свид. 34.
Ожинонька, ожи́ночка, -ки, ж. Ум. отъ ожина.
Підбитє, -тя, с. Подъемъ ноги, сапога. Гол. Од. 15, 25.
Почувати, -ва́ю, -єш, сов. в. почути, -чую, -єш, гл. 1) Слышать, услышать; узнать. Ой почувайте і повидайте, що на Вкраїні постало, що за Дашевом під Сорокою множество ляхів пропало. Мет. 399. Почула Єлизавета вітання. Єв. Л. І. 41. Почувши ж, що в огні спеклась, сказав: «Нехай їй вічне царство!» Котл. Ен. II. 5. 2) Чувствовать, почувствовать. Почув тепло козак. Греб. 376. Бий його дужче, щоб почув. Харьк. г. 3) Чуять, почуять. Почула душа, що смерть за плечима. Ком. Пр. № 1109. Ми весну почуєм та вп'ять помандруєм. Грин. III. 562.
Приспівнути, -ну́, -не́ш, гл. Пропѣть, припѣть. Да ще притупне ногою і приспівне сі слова, — так її і вразить. Г. Барв. 340.
Смутніти, -ні́ю, -єш, гл. Становиться печальнымъ. Мати усе смутніла. МВ. ІІ. 180.
Султанич, -ча, м. Сынъ султана. К. ПС. 68.