Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вихвачатися, -чаюся, -єшся и вихвачуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. вихватитися, -чуся, -тишся, гл. Выскакивать, выскочить впередъ, бросаться, броситься впередъ. Поперед війська не вихвичайся (не вихвачуйся). АД. І. 16, 25.
Заба́чити. Cм. Забачати.
Знезнімки нар. Вдругъ, неожиданно. Конст. у.
Канючити, -чу, -чиш, гл. Клянчить. Ото канючить. Ном. № 2769.
Подерти, -ру́, -ре́ш, гл. 1) Порвать, изорвать. Зіма!.. хліба нема, чоботи подерті, доведеться вмерти. Канев. у. 2) Исцарапать. Як зачав котом по тілі дерти, — чисто подер тіло. Рудч. Ск. І. 173.
Полковничок, -чка, м. Ум. отъ полковник.
Приоставати, -таю́, -єш, сов. в. приостати, -стану, -неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити. Федьк.
Прихильно нар. Благосклонно.
Теч, -чі, ж. 1) = теча. Дощ іде, у хаті теч буде. Зміев. у. 2) Жидкость. Возьмем тепер дві течі: одну густішу, а другу рідшу — молоко і воду. Дещо.
Уприщерть нар. Въ уровень съ краями. Черниг. г.