Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

помийник

Помийник, -ка, м. Первоначально — человѣкъ, занимающійся выносомъ помоевъ, а затѣмъ всякій человѣкъ, занимающійся грязной работой; бранное слово. Лохв. у. Ти помийник жидівський. Гн. II. 70. 2) Собака, постоянно роющаяся въ помояхъ, любящая помои. Лохв. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 295.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМИЙНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОМИЙНИК"
Блювотина, -ни, ж. = Блюваки.
Бондарисько, -ка, м. Ув. отъ бондарь.
Мармурник, -ка, м. Раст. Sathyrus silvestris. Лв. 99.
Пай, паю, м. 1) Пай, доля, часть. Вилітайте, сірі птахи, на базарь до паю. Шевч. 2) Счастье, удача. Куди не кидать, так ні: нема паю. Лебед. у. Ум. пайок. Котл. Ен. V. 47.
Понаучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. = понавчатися. Потім понаучувались вони усяку пашню сіяти. Дещо.
Придверний, -а, -е. Придверный. придве́рна стіна — стѣна въ которой находится дверь. Шух. I. 101.
Призва, -ви, ж. Призывъ въ военную службу. Ходив на призву виймати жеребки. Васильк. у.
Рухомість, -мости, ж. Движимость, движимое имущество. Чуб. VI. 343. Мкр. Г. 62. Яка там рухомість у його є: свитинок латаних пара, та штани без холош. Канев. у. Худоба і вся рухомость при йому. Сим. 196.
Сестрінець, -нця, м. Племянникъ, сынъ сестры. Желех.
Тютюнець, -нцю, м. Табачокъ. Коли ти курець, — май свою люльку й тютюнець. Ном. № 12601. Роменський тютюнець курив. Котл. Ен. IV. 13.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОМИЙНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.