Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Гону́к, -ка, м. = Онук.
Ґля́ґаний, -а, -е. — сир. Сладкій творогъ.
Діскува́тися, -куюся, -єшся, гл. Искать, хлопотать. Пропав віл, не дуже за ним і діскуються.
Ле́ґавий, -а, -е. Лѣнивый, уклоняющійся отъ работы.
Патолоч, -чі, ж.
1) Истоптанное поле, потрава.
2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч.
3) Остатки послѣ сбора конопли.
Поворотко нар. Просторно, удобно поворачиваться. Не поворотко копати в вузькій криниці.
Поминальниця, -ці, ж. Одна изъ четырехъ осеннихъ субботъ (Кузьмина. Лучина, Дмитрова, Михайлова), въ которыя поминаются умершіе подаваніемъ священнику «на часточку» и воздержаніемъ отъ нѣкоторыхъ работъ.
Прутивус, -са, м. Усачъ. Прутивус перекинув через море вуса, а по йому люде переходять.
Шкандибки, -бок, ж. мн. Родъ дѣтской игры.