Бідкання, -ня, с.
1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде.
2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози?
Бобковець, -вця, м. Раст. Лавръ.
Завпе́рше нар. Прежде всѣхъ. Ой мій пане, пане Іване, десь то ти забгався, що на ляхів став завперше, да й не сподівався.
Загриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. загри́зти, -зу́, -зе́ш, гл. Загрызать, загрызть.
Залю́тий, -а, -е. = лютий. Зімонька-зіма та залюта була.
Назо́листий, -а, -е. Надоѣдливый.
Нащадок, -дку, м.
1) Потомство. Щоб йому дихать не дало з його нащадком, накоренком! Песиголовець — певно ціклопський нащадок.
2) Имущество, добро (движимое). Я довідався, чого се козаки охочі пропивають у шинкарки нащадки жіночі.
Розступатися, -паюся, -єшся, сов. в. розступитися, -плю́ся, -пишся, гл. Разступаться, разступиться, раздвинуться. Розступіться, подоляне, нехай гиря погуляє. Розступися, сине море, в своїй широкості. Розступися, сира земле, ой я піду жива в тебе.
Торбонька, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Чиняти I, -няю, -єш, гл. Вычинивать, выдѣлывать, дубить. Шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє.