Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покійник

Покійник, -ка, м. = небіжчик. Там дзвонять по душі, там голосять по покійнику. Кв. Ум. покійничок.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 271.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКІЙНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКІЙНИК"
Белькотня, -ні, ж. Болтовня, лепетъ.
Довба́ч, -ча́, м. 1) = Довбало 1 и 2. Вх. Пч. ІІ. 13. Шух. І. 23. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же. Черном.
Зазнайо́млювати, -люю, -єш, сов. в. зазнайо́мити, -млю, -миш, гл. Знакомить, познакомить.
Кугина, -ни, ж. Раст. Prunus mahaleb. ЗЮЗО. І. 132.
Напеле́хати, -ха́ю, -єш, гл. Нарвать, набрать много. Дивись, напелехала цілу запаску яблук. Напелехала повну тарілку вишень. Левиц. Пов. 216.
Оведян, -на, м. Раст. Primula elatior. Лв. 101.
Угонобити, -ся. Cм. угонобляти, -ся.
Фляшчина, -ни, ж. = фляшка, фляшечка. Желех.
Хиренний, -а, -е. = хирний. Вередує, як той панич... І де взялось таке хиренне? Все село проклятого не нагодує, а він собі гуляв, п'є. Шевч. 562.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКІЙНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.