Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гримоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грімотати.
Де́щиця, -ці, ж. Кой-что, нѣчто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екат. г.
Кваситися, -шуся, -сишся, гл. Имѣть кислую мину, хныкать, брюзжать. Желех.
Лич, -чі, ж. = личчя. Свині хоч золотое колце управ, а вона не пойдеть всадити лич у гумно, разві у що иноє. Ном. № 2829.
Надзюри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Натечь струйкою. Діжка тече, — глянь, скільки подзюрило.
Несходимо нар. Не сходя. День-у-день сидить собі на печі несходимо. Кобел. у.
Розворухнути, -ну, -неш, гл. = розворушити.
Товарина, -ни, ж. Одна штука рогатаго скота. Камен. у. Землю, славою покриту, топче товарина. Щог. Сл. 9. Ум. товари́нка, товаринонька, товариночка.  
Хвортунити, -нить, гл. безл. Везти, удаваться. Йому хвортунить. Ном. № 1631.
Хуторянин, -на, м. Житель хутора, живущій на хуторі. Стор. МПр. 113. Наш брат хуторянин. Шевч. 322. Балакав з хуторянами про чорну раду К. ЧР. 194.