Вінчати, -ча́ю, -єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Вінцем благим вінчаєм літо. Кінець діло вінчає.
Віявки, -вок, ж. мн. = витушка.
Загрі́мати и загри́мати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Загремѣть, застучать. 2) — на кого. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. 2) — кого. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе.
Ле́стка, -ки, ж. Лесть, льстивая рѣчь. Жестки горшей отрутизни. Оті шепотинники-окомони чого не допнуть у панів добрим способом, то завсіди доб'ються у них лестками.
Напсува́ти, -су́ю, -єш, гл. Напортить.
Одиниця, -ці, ж. 1) Единица. На первому місці вісім одиниць, на другому чотирі десятки, значить — сорок вісім. 2) = одиначка. Чи я в тебе, моя мати, та одна одиниця? Ум. одинична, одини́ченька. Дівка Галочка в свого батенька одиниченька була.
Прохвистати, -щу, -щеш, гл. Пробить. Чорний віл хоч яку стіну прохвище. (Загадка: сверделъ).
Розголоблювати, -люю, -єш, гл. ? Коли підверетінок не щильно пристає до варжіля, то кажуть, що розголоблювати треба.
Смутен, -тна, -не = смутний.
Суміти, -мі́ю, -єш, гл. Дѣлаться печальнымъ, грустнымъ. Вороги суміли й трепетали.