Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Багул, -ла, м. Тюкъ. Отсюди положіть два багули. Шейк.
Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду. Н. п.
Ганчіряний, -а, -е. Тряпичный. Конст. у.
Діва́ся, -сі, ж. ласк. отъ діва. Ум. Діва́сенька.
Дра́та, -ти, ж. Притѣсненіе, поборъ. Закр.
Дяче́нків, -кова, -ве. Принадлежащій сыну дьячка.
Порозшматовувати, -вую, -єш, гл. Разорвать на куски (во множествѣ).
Прозірник, -ку, м. Раст. Hypericum quadranqulum. Шух. І. 21.
Скоїтися, -їться, гл. безл. Произойти, случиться (преимущ. о дурномъ). Загоїться поки вісілля скоїться. Посл.
Холіра, -ри, ж. = холера. ЕЗ. У. 85.