Во пред. = в. (Рѣдко употребляемое). Та й поїхав на Вкраїну до дівчини во гостину.
Жа́ско нар. Страшно. Боюся, бо вже ніч, — жаско мені буде додому йти.
Запе́вне нар. Навѣрное; безъ сомнѣнія. Запевне не забув. Присвідчиш ти мені, що мене любиш, запевне тим серцем нігди не зблудиш.
Крошня, -ні, ж.
1) Рыболовный сакъ.
2) Верхъ, будка повозки. Ум. кроше́нька.
Ницювати, -цю́ю, -єш, гл. Выворачивать на изнанку.
Обмолодь, -ді, ж. Молодые побѣги.
Понатісувати, -сую, -єш, гл. Натесать (во множествѣ). Бач, скільки трісок понатісували.
Поперемлівати, -ва́ємо, -єте, гл. То-же, что и перемліти, но во множествѣ.
Пускати, -ка́ю, -єш, сов. в. пустити, -пущу, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Давали, та з рук не пускали. Пустимо стрілку, як грім по небу.
2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала?
3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати.
4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. Зомлів, і слину вже з переляку пускає.
5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить.
6) — на пожар. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати.
7) пускати бісики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать.
8) — тумана. Дурачить, обманывать.
9) — славу. Распространять молву, распускать дурные слухи.
Рів, рову, м. 1) Ровъ. Є груша в лісі і рів коло неї. Така правда, як у рові вовк іздох. 2) Каналъ. Прийшла жидова рови копати, море спускати, Христа шукати. Ум. ріве́ць, рівчак, рівчик. Рівець невеличкий прокопаний. .
