Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

підлеглість

Підлеглість, -лости, ж. 1) Подчиненность, зависимость. 2) Прѣль.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 169.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛЕГЛІСТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПІДЛЕГЛІСТЬ"
Бровиця, -ці, ж. Бровь, бровка. І очиці, і бровиці. КС. 1884. VI. 357.
Витлівати, -ва́ю, -єш, сов. в. витліти, -лію, -єш, гл. Истлѣвать, истлѣть.
Гони́ти, -ню́, -ниш, гл. = Гнати. Людей гонили силою на присягу. ЗОЮР. І. 137. Пророків вони вбиватимуть та гонитимуть. Єв. Л. XІ. 49.
Гри́веник, -ка, м. Гривенникъ, монета въ 10 коп.
Єрети́ця, -ці, ж. Еретичка. КС. 1883. VII. 586.
Зазбірува́ти, -рую, -єш, гл. Собирать. Же богачеві з устів спадало, теє ж бо тії пси зазбірували. Гол. III. 264.
Зчистити Cм. зчищати.
Обідрати, -ся. Cм. обдирати, -ся.
Хаптурницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный халтурнику.
Хвилілник, -ка, м. = хвилівник. ХС. VII. 416.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПІДЛЕГЛІСТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.