Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Благущий, -а, -е. Умоляющій.
Виляпати, -паю, -єш, гл. Забрызгать грязью.
Нади́хати II, -ся. Cм. надихувати, -ся.
На-трапку, нар. Гдѣ ни попало, гдѣ найдешь.
Постелечка, -ки, ж. Ум. отъ постеля.
Пригрущати, -ща́ю, -єш, сов. в. пригрусти́ти, -грущу, -стиш, гл. Внушать, внушить, приказывать, приказать. Він так мені пригрущав, щоб я тобі наказав. Черк. у. Можайка кряжив здорово за паничами, глядів їх, як своїх дітей, пригрущав, щоб не робили погано. Новомоск. у. Лихий свекор погуляти да не пустить; ой хоть пустить молодую да й пригрустить: «Іди, іди, дитя моє, не барися: у сінечки за дверечки да й вернися. Маркев. 103.
Розіспаний, -а, -е. Разоспавшійся. Н. Вол. у.
Темник, -ка, м. Погребъ? Темное помѣщеніе? Кучерявий мельник завів мене в темник. Чуб. IV. 498.
Хизуватися, -зуюся, -єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.
Шліхтування, -ня, с. Смазываніе пряжи шліхтою, піспою. МУЕ. III. 13.