Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Доте́рти, -ся. Cм. дотирати, -ся.
Дякі́внин, -на, -не. Принадлежащій дочери дьячка.
Омильний, -а, -е. Ошибочный.
Поскручувати, -чую, -єш, гл.
1) Скрутить (во множествѣ). Поперетинали ремні, котрими поскручувані були руки у козаків.
2) — го́лови. Свернуть головы. Давай... їм, (горобенятам) голови, поскручуємо.
Прайник, -ка, м. = пральник = праник.
Прохолоджати, -джаю, -єш и прохолоджувати, -джую, -єш, сов. в. прохолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. Я тебе прохоложу трохи. Нехай Лазарь прохолодить язик мій.
Пуцувати, -цую, -єш, гл. Чистить.
Скитник, -ка, м. Скитникъ. Колись, кажуть, скитники були такі, що спасались.
Спозаколишній, -я, -є. Очень давно бывшій, съ очень давняго времени.