Двихті́ти, -хчу́, -ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить.
Золотопера, -ри, ж. Раст. Juneus effusus.
Покорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчевать.
Пооборонятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Защититься (о многихъ).
Проректи Cм. прорікати.
Таврований, -а, -е. Мѣченый.
Хаміль меж., выражающее осторожное движеніе, съ которымъ скрываются? А вона вже тоді хаміль, хаміль за хустку, та дідька вже не було. Той з печі хаміль, хаміль (ночью слѣзъ украдкой и ушелъ).
Хвіяти, хвію, -єш, гл. — до ко́го, чого. Склоняться къ кому, чему. На городі дві тополі, трета до них хвіє.
Шпурляти, -ля́ю, -єш, сов. в. шпурити, -рю, -риш, гл. Бросать, швырять, бросить, швырнуть. Кацап почав грудками шпурляти. Та й шпурив острий палаш.
Щерть въ выраж. у щерть. Въ уровень съ краями. Брав у щерть, а оддав з наспою.
