Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Воратися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Дишка́нт, -ту, м. Дискантъ.
Дучко́вий, -а, -е. — м'яч. Родъ игры въ мячъ, иначе: земляни́й м'яч, висо́кий дуб.
Загу́ба, -би, ж. 1) Потеря. Як у нього ячмінь, то но грошам загуба. 2) Пагуба.
Лемента́рь, -ря́, м. = лейментарь.
Розжинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. розжатися, -зіжнуся, -нешся, гл. Начинать, начать усердно жать. Ой жніте, женці, розжинайтеся, а назад себе не оглядайтеся.
Слезавий, -а, -е. = сльозавий. З очей слезавих.
Утрупатися, -паюся, -єшся, гл. Привыкнуть.
Хвилястогривий, -а, -е. Съ волнистой гривой, сь развѣвающейся гривой. Копиченько хвилястогривий його до віська не несе.