Берег, -га м.; во мн. ч. берега и береги. 1) Берегъ. Ой пійду я, пійду не берегом — лугом. Богу молись, а до берега гребись. На березі Ганна роздяглася. берегами. По берегамъ. Берегами глибокий пісок. 2) Край, бортъ. Глибока миска з крутими берегами. 3) Кайма. Принесу хвартух дорогий — золотії береги. 4) Обрѣзъ въ книгѣ. Книжка з золотими берегами. 5) пуститися берега — отдаться на произволъ судьбы. 6) держатися берега означаетъ въ прямомъ значеніи плыть подлѣ берега, а въ переносномъ — быть осторожнымъ. 7) берега дати — положить предѣлъ, конецъ. Треба тобі берега дати, бо щось дуже вже роспустився. Ум. бережок, бережечок, береженько. На бережку у ставка. Ой у тихого Дунаю, у крутого бережку. Тиха вода береженьки зносить.
Гидно нар. = гидко. Ой на дворі плютка, тогди нам добре тутка; лиш нам єдно гидно, що сватонька не видно.
Дуб'Я́к, -ка́, м. = дубняк? Гайда, гайда, дівча, гайда! де ж я тебе завтра знайду: чи в дуб'яках, чи в кропиві? Ум. дубячо́к.
Забажа́тися, жа́ється, гл. безгл. Захотѣться. Забажалося в Петрівку мерзлого. Якої вам хаточки забажалося смутної та невеселої.
Засні́жити, -жу, -жиш, гл. Покрыть снѣгомъ.
Клопотно нар. = клопітно.
Матінкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Часто говорить: ох, матінко! Ох, матінко! — тут шепче, оха матінкує (баба-шептуха), а там на здобич погляда.
М'я́шкурити и мня́шкурити, -рю, -риш, гл. Мять.
Притула, -ли, ж. 1) Сарай для скота или для иныхъ хозяйственныхъ надобностей подъ одной крышей съ хатой. 2) ? Въ шутливой пѣснѣ какъ эпитетъ любимой женщины. Де ж єс ми си забарила, ма мила притуло? Коли ж би ті цілювати, тогди ті не було.
Тма, тми, ж. = тьма. Мав велику тму ангелів.