Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Богословити, -влю, -виш, гл. Вести рѣчь о Богѣ.
Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Жи́ляник, -ка, м. Прѣсный коржъ изъ ржаной муки на водѣ, который пекутъ въ первый понедѣльникъ великаго поста. Харьк. и Кіев. г.
Заве́зти́. Cм. Завозити.
Лямцеві чоботи. Валенки. Н. Вол. у.
Охмиріти, -рію, -єш, гл. Опечалиться, омрачиться. Як занедужала, так і охмиріла Івга. Волч. у. (Лобод.).
Правиборець, -рця, м. Избиратель, участвующій въ выборѣ избирателей народныхъ представителей. Желех.
Скаженіти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣсноваться. Гамалію, серце мліє, Скутарь скаженіє. Шевч. Чого ти зараз скаженієш, як п'яний?
Скричати, -чу́, -чи́ш, гл. Закричать. Хочу скричати — дух мені захопило. МВ. (О. 1862. III. 41)
Струснутися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Встряхнуться. Баринчик, баранчик, струснись. Рудч. Ск. II. 129. 2) Содрогнуться, вздрогнуть. Та піди зрубай тую билину. Перший раз рубнув — струснулася, другий раз рубнув — вона загула. Чуб. V. 707.