Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відгук, -ку, м. Откликъ.
Від'Їздити 2, -джу, -диш, сов. в. від'їхати, -їду, -деш, гл. 1) Отъѣзжать, отъѣхать отъ чего. Від'їхав уже від воріт. 2) Уѣзжать, уѣхать. До города Крилова від'їздити. Макс.
Гульта́й, гульта́йський и пр = Гультяй, гультяйський и пр.
Дя меж. Дѣтск. Благодарить, поклониться головой. О. 1862. IX. 119.
Перевдяг, -гу, м. Переодѣванье, также одежда, въ которую кто-либо переодѣлся. В чернечому перевдязі козак. К. ЦН. 302. До Київа ти крадькома перевдягом серед ночі мандруєш. К. ПС. 47.  
Повихитувати, -тую, -єш, гл. Расшатать (во множествѣ). Оце який вітер, — і дерева повихитує. Славяносерб. у.
Понабурковувати, -вую, -єш, гл. Намести снѣгу. Он дивись, як понабурковувало коло хати. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.
Приріст, -росту, м. Наростъ. Зміев. у.
Прощати, -ща́ю, -єш, сов. в. прости́ти, -щу́, -сти́ш, гл. 1) Прощать, простить. Хто чого не знає, тому то Бог прощає. Посл. 2) Прощавай, прощай, прощайте. Прощай, прощайте. Прощавайте, піду вже од вас. Харьк. Прощай, прощай, громадонько. Мет. 23. Прощайте, маленькії діти і вірная дружино. Чуб. V. 442.
Шось мѣст. Что-то. Та шось мені, братця, горілка не п'ється. Чуб. V. 420.