Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наспотич

Наспотич, наспо́тички, нар. Спотыкаясь. Як займу з двора, то наспотич летітимеш.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 522.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСПОТИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАСПОТИЧ"
Вісник, -ка, м. У столяровъ, бочаровъ: скобель. Желех.
Голиш, -ша, м. 1) Бѣднякъ, голышъ. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка..., а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. І. 135. 3) Камышъ, скошенный зимою. Мнж. 178.
Дя́конів, -нова, -ве Принадлежащій діакону.
Небагатий, -а, -е. Небогатый, бѣдный. на розум небагатий. Глупый. Ой, татарине, ой сідий же ти, бородатий, либонь же ти на розум небагатий: ще ти козака у руки не взяв, а вже за його й гроші пощитав. ЗОЮР. І. 17.
Недопічка, -ки, ж. Недопеченное.
Підбувати, -ва́ю, -єш, сов. в. підбути, -бу́ду, -деш, гл. Увеличиваться, увеличиться въ количествѣ, прибывать, прибавляться, прибавиться. Драг. 244.
Позамішувати, -шую, -єш, гл. Замѣшать (во множествѣ).
Попорохніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться трухлымъ, обратиться въ пыль.
Пчих! I меж. Чихъ!
Цапур, -ра, м. = цап і. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАСПОТИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.