Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Виприскати, -каю, -єш, гл. Выбрызгать.
Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Грохотать, гремѣть. Мнж. 22. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. ІІ. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати: Мет. 452.
Забідні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Буває, що бідний забагатіє, а багатий забідніє.
Калюжний, -а, -е. Болотистый, грязный, нечистый. Пити... калюжну воду. Левиц. І.
Куделити, -лю, -лиш, гл. 1) Прясть. Коли б ти, приданочко, добра, то б сидім дома; а в тую метелицю куделила б куделицю. Мет. 236. 2) Таскать за волосы. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Ловійво, -ва, с. Ловля, ловитва. Мнж. 184.
Опинатися, -на́юся, -єшся, гл. Сопротивляться, упираться. Я не опинавсь, зараз і пішов. Екат. у. Паничі почали прохати паннів до танців, а панни опиналися. Левиц. І. L 348. Ну, він опинався, опинався, а таки заїхав. Грин. І. 106.
Поводарь, -ря́, м. Вожакъ; проводникъ. Він змалечку за поводаря в старців був. Харьк.
Смоктання, -ня, с. Сосаніе.
Шталтити, -чу, -тиш, гл. Итти, подходить, приличествовать. До ції свити ця підшивка не шталтить. Н. Вол. у.