Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Банка, -ки, ж. Гульденъ. Вх. Зн. 1) велика банка. Десять гульденовъ. Шух. І. 85. Ум. баночка.
Божкородіти, -джу, -диш, гл. Фокусничать. (Галиц.). Желех.
Вихолка, -ки, ж. Мятель, вьюга. Конст. у.
Кумів, -мова, -ве Принадлежащій куму. Поночі рвав угірки в кумовому городі. Ном.
Однораз нар. Сразу, вдругъ. Пішов і однораз знайшов його. Борз.
Переповня, -ні, ж. Избытокъ. З переповні серця промовляють уста його. Єв. Л. IV. 45.
Поділятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. поділитися, -лю́ся, -лишся, гл. Дѣлиться, раздѣлить между собой. Мнж. 87. З ними щоденним добром поділяюсь. К. Дз. 230. Стали поділятися. Чуб. І. 132. На дорозі ізнайшли золотого персня і ніяк ним не поділяться. Рудч. Ск. І. 165. Грішми вони поділились. Рудч. Ск. І. 192. Ідуть турки з татарами і людьми ся поділяют. АД. I. 291.
Покликнути, -ну, -неш, гл. 1) Крикнуть. Покликне він на Івана Луговського, писаря військового. Дума. 2) Воззвать, вдвинуть кличъ. Ой на славній Україні кляне, покликне Филоненко, корсунський полковник, на долину Черкень гуляти. Лукаш. 36.
Хвиткий, -а, -е. Скорый, поспѣшный. Своїм питаннячком хвитким не дала йому вимовити слова. МВ. (О. 1862. І. 79).
Хмельник, -ка, м. Мѣсто, гдѣ растетъ хмель. Желех.