Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

надирати

Надира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. наде́рти, -деру́, -реш, гл. Надирать, надрать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 482.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАДИРАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАДИРАТИ"
Ґарна́ґа, -ґи, ж. = Кривуляка. Нѣжин. у.
Закови́знути и закови́зти, -зну, -неш, гл. 1) Застыть, окоченѣть. Такий п'яний, що де упав, там і заковиз. Мнж. 180. Так, як його корчило, бідного хлопця, перед смертю, — так вїн і заковиз. 2) Залечь, запасть. Кохання мабуть йому далеко у серці заковизло. Полт. у.
Здовжи́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Сдѣлать длиннымъ. Аф.
Повалина, -ни, ж. = повала. Вх. Зн. 66.
Покріпити, -ся. Cм. покріпляти, -ся.
Половити 2, -влю́, -виш, гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. І. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк.
Помандрувати, -ру́ю, -єш, гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26.
Поохкати, -каю, -єш, гл. Поохать.
Прохватень, -тня, м. Въ игрѣ въ вивертень: такой ударъ брошенной палкой въ другую, лежащую на землѣ, палку, при которой брошенная проскальзываете подъ лежащей. Ив. 21.
Розвірити, -рю, -риш, гл. Раздать въ долгъ. Розвірив шинкарь у позичку рублів сто. Костантиногр. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАДИРАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.