Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

наврочити

Навро́чити Cм. наврочувати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 473.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВРОЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАВРОЧИТИ"
Беґарник, -ка, беґарош, -ша, м. Бродяга. Желех.
Благащий, -а, -е. Умоляющій. Не завважив і не чув слова її благащого. МВ. ІІ. 117.
Бруховещина, -ни, ж. Время гетманства Брюховецкаго. К. Хмельн. 6.
Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. К. ЧР. 310. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Стор. МПр. 104. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла. Грин. ІІІ. 313.
Обсувати, -ва́ю, -єш, сов. в. обсунути, -ну, -неш, гл. Осовывать, осунуть.
Понатомлюватися, -люємося, -єтеся, гл. Утомиться (о многихъ).
Порошок, -шку, м. Ум. отъ порох.
Розгомонітися, -нюся, -нишся, гл. Разговориться.
Страждати, -даю, -єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв.
Умаювати, умаюю, -єш, сов. в. умаїти, умаю, -їш, гл. Убирать, убрать зеленью, цвѣтами. Мою душу, мов до шлюбу дівчину, вмаїли. Млак. 38.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАВРОЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.