Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Деше́вше нар. Сравн. ст. отъ де́шево. Дешевле.
Жанда́р, -ра, м. Жандармъ. Там жандари ходили, Марусеньку водили. Ум. жандарик. Як побігла Бондарівна темними лугами, а за, нею жандарики з гострими шаблями.
Зірко 2 нар. Звѣздная ночь.
Косатарь, -ря, м. Эпитетъ селезня: имѣющій косиці. Cм. косиця 3. Качуре-косатарю, Марусини проматарю, проси своїх гостей.
Озірка, -ки, ж. = озерниця.
Порушище, -щі, ж. Ув. отъ поруха.
Предківський, -а, -е. Доставшійся отъ предковъ. Єремія на диво обновив предківський замок.
Храмачка, -ки, ж. = хрімка.
Щербина, -ни, ж. Зазубрина, брешь, изъянъ. Як умре дитина, то мала щербина; а як тато або мама, то велика яма. Ум. щербинка.