Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Вилискуватися, -куюся, -єшся, гл. Лосниться, блестѣть. Вус чорний аж вилискується. Стор. II. 11.
Доложи́ти, -жу́, -жиш, гл. 1) = докласти. Рук добре доложить. Ном. № 9959. 2) Доложить. Щоб туди люде не ходили, із криниці води не носили, Івася та й не розбудили і батеньку та й не доложили. Бал. 68.
Духва́лий, -а, -е. Самонадѣянный, самоувѣренный. Який ти дуже духвалий. Кіев. г.
Заве́дення, -ня, с. Обычай, обыкновеніе. У них таке вже заведення, що всі брати, хоть вони й жонаті, живуть і роблять укупі. У нас таке заведення, що жінки не молотять.
Ніц мѣст. = нічого. Панич не знав ніц. Ном. № 1164.
Обсипати, -па́ю, -єш, сов. в. обсипати, -плю, -плеш, гл. Осыпать, осыпать.
Реготливий, -а, -е. Смѣшливый, хохотливый. Послухавши дівочого реготливого шепотання. Мир. Пов. І. 137.
Сповенити, -ню́, -ниш, гл. Наполнить, напитать (жидкостью). Ти своєв сиров кровєв землю сповенила. Гол. III. 34.
Сукманич, -ча, м. Старшій въ компаніи древорубовъ, староста ихъ. Вх. Зн. 67.
Трібний, -а, -е. Нужный, необходимый. Ще мені самому ця книжка трібна.