Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Бульчати, -чу, -чиш, гл. = булькотати. Гол. III. 259.
Гарець, -рця, м. Гарнець. Ум. гарчик. Грин. II. 147.
Грі́шно нар. Въ грѣхахъ, грѣша. Грішно живе.
Мали́тися, -люся, -лишся, гл. 1) Умаляться, становиться меньше. 2) Поступать по дѣтски. І так звані старші між дітворою хочай би й не повинні вже малитися, бо вуса мали... про те не відріжнялись від дітей... і ласощів забагали і все. Св. Л. 136.
Перепустувати, -ту́ю, -єш, гл. Перестать шалить.
Подозвелити, -лю, -лиш, гл. Дозволить, позволить. Посилав спитати короля: чи подозволить він йому поторгувати у його королівстві. Чуб. II. 389.
Пращур, -ра, м. Пращуръ, отецъ прадѣда. МУЕ. III. 171.
Сопівка, сопілка, -ки, ж. Свирѣль. Всяк чоловік в свою сопілку грає. Посл. Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі. Шевч. Ум. сопі́вочка, сопі́лонька, сопі́лочка. Сопілочка з калиночки, ясенове денце. Чуб. V. 10.
Хлібівча, -чати, с. Родъ маленькой квашни. Вх. Лем. 478.
Шкурка, -ки, ж. 1) Ум. отъ шкура. 2) Кожица на плодахъ. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на ній репне. Дещо. 3) Пленка. Пождіть, діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне. Ном.