Вибрикувати, -кую, -єш, гл.
1) Подпрыгивать, подскакивать, лягаясь. Скотина вибрикує, йдучи до води.
2) Рѣзвиться, шалить (о дѣтяхъ). Щоб наші діти так вибрикували.
Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ.
Грама́тика, -ки ж, 1) Грамматика. 2) Третій изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій.
Зузулина, -ни, ж. = зозуля. Закувала зузулина в саду на паду.
Кльочити, -чу, -чиш, гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит.
Корячкуватий, -а, -е. Кривой и со множествомъ развѣтвленій (о деревѣ). Дерево її нарубалось. Таке корячкувате, що її на палицю не вибереш.
Ля́да II, -ди, об. = ледарь. Був би ляда, був би ляда, та й нікуди більше: не хоче робити, аж ніяк не хоче!
Порай, -раю, м. = порада, рада. Там крутенько, тут хутенько, дав Бог всьому порай: ад розорив, чорта стребив, смерть із лиха хвора.
Порозохочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и розохотити, но многихъ.
Тягло, -ла, с.
1) Лямка, приспособленіе для тяги невода, парома и пр. Літом невід на тяглі тягнуть до одмілу, а зімою рубають вікна у кризі.
2) Рабочая скотина, рабочій скотъ. Здохне мабуть не сьогодні — завтра бідне тягло без сіна. Чи багато тягол було на роботі? Также: комплекта воловъ въ три-четыре пары для плуга.
3) Шутливо: трубка курительная со всѣми принадлежностями (кисетомъ съ табакомъ, кресаломъ, кремнемъ, трутомъ). А виймай лишень своє тягло, та покуримо люльки.
4) тягло́м тягти. Тащить по землѣ. Ум. тяге́льце.