Барання, -ня́, с. Грязь, налипающая на спицахъ колеса. Бараннєм колесся взялось, і повні маточини наперло грязі.
Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Гумно́, -на́, с. Гумно. Густо пшениці на новині, да висот стоги на гумні. Ум. Гуме́нце.
Ґорґо́ля, -лі, ж. Сукъ.
Же́рдка чаще же́ртка, -ки,, ж. 1) Вѣшалка для платья въ сельскихъ хатахъ: жердь, за оба конца веревками подвѣшенная къ потолку вдоль задней стѣны надъ полом (нарами для спанья). Жердка бываетъ и въ коморі. Я музикантів для простору на піл під жертку помістив. Стала доставати собі в коморі з жертки що мали кращого про велике свято. 2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат. 3) Въ ралѣ: жердь, къ переднему концу которой прикрѣплено ярмо, а къ заднему (съ разсохой) — колода съ зубьями. Ум. же́рдочка.
Здешеві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Подешевѣть. Здешевіли огірки. Вже воли здешевіли, бо орання пройшло вже.
Обголіти, -лію, -єш, гл. Обнажиться. Обголіли дерева в-осени.
2) Обѣднѣть, обнищать.
Полотняний, -а, -е. = полотенний. У синьому жупанкові, у старих полотняних шароварах.
Чкурнути, -ну́, -не́ш, гл. Побѣжать. І вибравшись на добру стежку, чкурнула просто до троян. Пустив одного зайця, — той як чкурне в ліс.
Шнирь, -ря, м. = шнир. Неділь на три було труда, поки до шниря все зносили.
