Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзижчання

Дзижча́ння, дзижча́ти Cм. Дзизчання, дзизчати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 379.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИЖЧАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗИЖЧАННЯ"
Багатиня, -ні, м. Богачъ. Чуб. ІІ. 399. Він такий багатиня, що не зна, куди гроші ховати. Конст. у. Та він більш од тебе надавав, — дарма, що бідний, а ти багатиня. Богод. у.
Витискатися, -скаюся, -єшся, сов. в. витиснутися, -нуся, -нешся, гл. Протискиваться, протиснуться, пролѣзть. Намащуся я солониною та витиснуся і щелиною. Гол. І. 147.
Залячи́, -жу, -жеш, гл. = залягти.
Кахи меж., выражающее кашель. Ой ти, старий, кахи-кахи, я, молода, хихи-хихи! Н. п. Знов біжить москаль поз двір та: кахи! А вона й собі: кахи! Рудч. Ск. II. 165.
Му́ма, -ми, ж. Мумія. Єгипецька мума. Ном. № 2901.
Натопити Cм. натоплювати.
Підсмикатися, -каюся, -єшся, сов. в. підсмикатися, -каюся(-чуся), -єшся(-чешся), гл. Поддергивать, поддернуть, подбирать, подобрать платье. І підсмикалася, і підтикалася, і підперезалася. Стор. МПр. 158.
Повіддавати, -даю, -єш, гл. Отдать (во множествѣ).
Скарати, -ра́ю, -єш, гл. Покарать, наказать. Скарай, мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ой мати моя старая, нащо ти мене скарала? Мет. 263.
Скіко мѣст. = скіки. Грин. І. 94.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗИЖЧАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.