Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

давнина

Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. І. У причтах-приказках уста мт отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВНИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДАВНИНА"
Анахте́мський, -а, -е. Анаѳемскій, проклятый. Употребл. какъ бранное слово. Що нам на світі робить з тими анахтемськими ляхами та козаками. Стор. Мпр. 43.
Базарувати, -ру́ю, -єш, гл. = базарювати.
Вицабати, -баю, -єш, гл. Выбрать, выклюнуть. Вицабала його (зерно) птиця. Староб. у.
Крапелька, -ки, ж. Ум. отъ крапля.
Курочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ курка. Нема тієї курочки, що несла золотії яєчка. Ном. № 1843. 2) Куриная слѣпота. У мене курочка була на очах... Так мені видно стало, наче не було в мене курочки. Грин. II. 95.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Ном. № 12280. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Шевч. 232. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Єв. Л. IX. 16. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє. Єв. Мр. XIV. 22. 2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає. Ном. № 731. 3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. К. Іов. 14. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Єв. І. V. 18. Хто ламає слово, той віру ламає. Ном. № 7423. 4)коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея. Сумск. у. 5)язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб. Ном. № 13391.
Нако́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. накоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. 1) Прикатываться, прикатиться на извѣстное мѣсто; наваливаться, навалиться; набираться, набраться. Сказала: «рубайсь, дерево, возись, дерево, й кладись, дерево!». От як сказала вона, так тут як зачало рубаться, котиться, складаться, — така купа накотилась... велика! Рудч. Ск. І. 91. Рубали дубину, дак дуб і накотився йому на ногу і потрощив у прах. О. 1861. X. 38. 2) Набрасываться, наброситься съ укорами, бранью. Як вернувся додому без грошей Семен, як накотиться на його жінка: ти пішов між чужі люде з грішми та почав піячити!.. Волч. у.
Просвітлість, -лости, ж. Просвѣтленіе. Ідіть до мене більма зганяти.... очам просвітлости дати. Грин. II. 40.
Стукіт, -коту, м. Стукъ.
Укидатися, -даюся, -єшся, сов. в. укинутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Быть бросаемымъ, брошеннымъ, бросаться, броситься. У те саме вікно, у котре вкинувся скарб, улізе злодій. Стор. І. 67. 2) Приключаться, приключиться, появляться, появиться. Вкинувся упадок. Йому щось на руці вкинулось. Укинувся червак у хліб. Сивий волос почав укидатись. О. 1862. X. 17. Страх у серце вкинувся. МВ. (О. 1862. І. 95). 3) Пристращаться, пристраститься, предаваться, предаться. Вкинувся у крадіжку. Лебед. у. Не вкидайся так тяжко в своє горе. Г. Барв. 334. Вкидається у прядіння. Конст. у. Cм. удаватися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДАВНИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.