Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гугниво

Гугни́во нар. = Гугняво.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 336.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУГНИВО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГУГНИВО"
Брусячча, -ча, с. соб. увел. отъ брусся.
Зал́агоджувати, -джую, -єш, сов. в. зала́годити, -джу, -диш, гл. 1) Починять, починить, поправлять, поправить. 2) Улаживать, уладить.
Кишкун, -на́, м. Кабанъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Cм. ґилун.
Наги́ркатися, -каюся, -єшся, гл. = нагарчатися.
Опирь II, нар. = опір. Племінник опирь став, затявся. Мкр. Н. 10.
Проскуриця, -ці, ж. = проскура. Яра пшениця — на проскурицю. Чуб. III. 390.
Руманець, -нця, м. Раст. Matricaria chamomyllata. Вх. Пч. І. 11.
Тріщуватий, -а, -е. = витришкуватий. Вх. Уг. 271.
Тусок, -ску, м. = туска. Шух. І. 44.
Шуткувати, -ку́ю, -єш, гл. Шутить. Шуткує з неї. Г. Барв. 206. Шуткуй, глечичку, поки ушко відірветься. Посл.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГУГНИВО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.